палець молоточок (mallet finger), дуже часта проблема від незначної травми, яка добре лікується консервативно. На консервативному лікуванні, навіть розпочатому не відразу, а протягом 1-2 місяців після травми, наполягає Європейське товариство хірургів і терапевтів кисті. У той же час в Україні, думаю і не тільки, пацієнти через одного отримують наполегливу пропозицію оперативного лікування в перші ж дні після травми. Результати таких операцій призводять до тривалого лікування, розробці і, не рідко, до ускладнень непередбачуваних результатів.

Ми провели ретельний аналіз лікування хворих з такою травмою

В період 2015-2018 рр за допомогою звернулось 111 хворих із закритим ушкодженнями дистальної порції сухожилка розгинача по типу «палець-молоточок».  Серед травмованих було 68 (61,3%) чоловіків та 43 (38,7%) жінки. Середній вік 43,6±15,0 (діапазон: 6-76) років. Давність травми на початок лікування складала від 3 до 83 діб, при цьому несвіжі ушкодження (3-21 доба) спостерігались в 36 (32,4%) випадках, застарілі (>21 доби) – у 75 (67,6%) випадках. В якості імобілізації використовували долонну блокуючу шину або трансартикулярну фіксацію шпицею із захисною шиною. В дуже задавнених випадках 24 (18,9%) хворим використали введення аутокрові в зону ураження. Оцінка проведена за клінічними критеріями Crawford. Віддалені клінічні результати оцінені в 30 (27%) пацієнтів в термін від 6 міс до 4 років.

Результати лікування

Отримані результати відмінний – 76,7%, добрий – 13,3%, задовільний – 6,7%; незадовільний 3,3%. Визначено насупні особливості: трансартикулярна фіксація шпицею забезпечує більш надійну імобілізацію та покращує гігієнічні можливості, оскільки дозволяє повну обробку пальця антисептиком без втрати розгинального положенння дистальної фаланги. При шинуванні без шпиці за 6 тижнів імобілізації скопичувалась велика кількість десквамованого епітелію, в частині випадків пацієнти періодично втрачали правильне положення шини внаслідок активного користування травмованою кистю. Однак, при трансартикулярній фіксації шпицею в 30,4% хворих у віддаленому періоді спостерігались розгинальні контрактури в дистальному міжфаланговому суглобі, також у 8,7% спостережень був наявний дискомфорт або періодичний біль при згинанні. Натомість при шинуванні без шпиці розгинальних контрактур, явищ дискомфорту та болю у віддаленому періоді не було відмічено. При фіксації шиною дефіцит розгинання був відсутнім в 57,1,%, в решті випадків не перевищував 10 градусів і не турбував хворих, при фіксації шпицею – відсутній у 65,2%, перевищував 10 градусів у 8,7% випадків.  При ін`єкції аутокрові в зону розриву сухожилка отримано відмінні результати у 81,0%, добрі – у 14,3%, задовільні – у 4,8% (в контрольній групі: відмінні - 66,7%, добрі, задовільні та незадовільні - по 11,1%)

Висновки:

Консервативне лікування закритих ушкоджень дистальної порції розгинача пальця кисті по типу «палець молоточок» навіть у застарілих випадках в переважній більшості дає відмінні та хороші результати, що свідчить про недоцільність оперативного лікування. Шинування блокуючою шиною дає кращі результати, однак потребує більш ретельного догляду за шиною і використання індивідуально виготовлених комфортних ортезів із сучасних матеріалів. Ін’єкція аутокрові в зону розриву сухожилка суттєво покращує результати лікування в застарілих випадках.